Щорічно, ось уже більше 30 років, молодь з усієї Європи збирається на Різдвяні зустрічі, які зазвичай відбуваються в одному із великих європейських міст із 28 грудня по 1 січня, у проміжку між католицьким та православним Різдвом. Ці зустрічі здійснюються під егідою міжнародної християнської екуменічної спільноти Тезé.
Минулого року європейську молодь приймали наші сусіди – поляки, місто Познань. Цього року свої двері та серця люб'язно відкрили жителі Роттердаму (Нідерланди) та довколишніх містечок. Для молодих людей з України поїздка на зустрічі Тезе є також можливістю ближче познайомитися з Європою, доторкнутися до її цінностей, відчути дух...Різні автобуси з України їхали різними маршрутами. Але одна така поїздка дає можливість побачити кілька країн на шляху, зокрема Німеччину, Люксембург, Бельгію тощо.
У автора цих рядків залишилось чимало різних вражень від поїздки – культурних, духовних, інтелектуальних...Але оскільки всі вони різні і складнопоєднувані між собою, довзолю собі скласти своєрідний рейтинг подій та обставин, які чимось вразили чи стали хорошим досвідом.
Отже :
1. Роттердам прийняв у себе 30 тисяч молодих людей з усієї Європи. Ще за два тижні до зустрічі було очевидно, що багатьом гостям міста доведеться ночувати у школах, спортзалах тощо. Тому що не вистачало сімей, готових прийняти у себе таку велику кількість людей. Але за якісь дні ситуація кардинально змінилась – довколишні містечка зголосились розташувати у себе частину молоді. Таким чином, нідерландці виявили солідарність та протягнули руку іноземним гостям і своїм співвітчизникам із великого міста. Я не чула про жоден випадок, коли б хтось ночував не в домашніх умовах. Більше того, організатори забезпечили комфортне добирання усім учасниками – окремі автобуси доставляли у різні напрямки, у ці прилеглі містечка. Усвідомлюючи масштабність такої нідерландської гостинності, я замислилась над гостинністю українською. Якби перед Україною став такий виклик – чи виявили б ми аналогічну солідарність та взаємопідтримку? Яким є рівень нашої відкритості та співпереживання?...
2. Отже, 30 тисяч молоді...Щодня вони мали спільні молитви та інші зустрічі. Все це відбувалось у великому спортивному центрі «Ахой». Для забезпечення загального комфорту працювали десятки волонтерів. Так от, щодо волонтерства. Окрім, власне, голандської молоді, волонтерами ставали також і учасники заходу. Сумнівною у перший день видавалась перспектива за 1 годину нагодувати таку велику кількість людей. А проте менеджент заходу виявився на неочікуваній висоті. Вся армія волонтерів чітко виконувала поставлені завдання. Наприклад, їжу можна було отримати в одному з кількох побудованих із волонтерів рядів, де на кожному кроці окремий волонтер видає тобі складову твого обіду. Таким чином, до кінця ряду ти отримуєш повний обід і при цьому це відбувається всього за одну хвилину! І такий креативний підхід був на кожному кроці. Наприклад, в залах, де всі обідали, постійно пересувались волонтери із мішками для збору сміття, співаючи пісеньки. При цьому обличчя всіх добровольців сяяли від задоволення. Отже, вийшло – ентузіазм, воля, злагодженість помножені на хорошу організованість дають супер-плоди!
3. В містечку Берген оп Зум вразила ще одна дивинка – саме тут мусульманська мечеть і християнська церква розташовані найближче в усій Європі. Більше того, раз на рік ці дві духовні спільноти влаштовують дні дружби і ходять одне до одного «на чай». Як з’ясувалось, в Європі зараз досить потужно діє громадський рух, метою якого є примирення та толерантність між християнською та мусульманською спільнотами.
4. Екологія. Велодоріжки. Їх тут багато. Вони справжні. Велосипедисти наділені не меншими правами, ніж усі інші учасники руху. У них є навіть свій окремий світлофор. Тут постійно згадувалась боротьба київських і львівських велолюбителів із місцевою владою за велодоріжки. А ще приємний подив викликали вітряки по всій трасі на шляху до Берліну. Та ще чимало еко-фактів. І також виникали питання, на кшталт : «Ми бідні, бо дурні? Чи дурні, бо бідні?»...
5. Національності. Поляки, українці, іспанці, французи, німці...Здивувало те, що чимало європейців, які живуть на території Євросоюзу не ідентифікують себе як європейці. За моїм маленьким приватним дослідженням, більшість опитаних мною ідентифікували себе або з країною, в якій живуть, або навіть зі своєю невеликою провінцією. ЄС виявився для них поняттям трохи аморфним.
Безумовно, Європа вразила своїм сервісом, екологічністю, красою, раціональністю...Але добра воля, волонтерство від малого до великого, відкритість залишили приємний слід в усіх гостей.
Джерело: Громадський простір
Автор: Любов Єремічева
