Театр… В уявленні багатьох – це яскраве дійство, декорації, оксамитова завіса і, звичайно ж, герої: добрі та погані, красуні та чудовиська, попелюшки та лицарі. Театр – це місце, де стираються межі, де мертві букви та придумані персонажі наділяються плоттю. Лише у театрі глядач сам на сам зустрічається з творцем постановки, разом із ним живе усіма перипетіями, що відбуваються на сцені, відчуває магнетичну силу спектаклю.
А який театр існує без акторів?! Жодний! Саме вони – душа спектаклю й тема для обговорень… Наприклад, актори-аматори Чернівецької обласної організації німецької молоді «Буковинський фенікс», що діє у Німецькому Домі при Товаристві австрійсько-німецької культури ім. Й.-В.Гете «Відродження». Нещодавно вони повернулися з XІІ Міжнародного німецькомовного молодіжного театрального фестивалю, який проходив у чудовому містечку Тимішоара на заході Румунії, де поміж інших театральних команд з Румунії, Сербії та Німеччини були єдиними представниками від України.
На фестиваль до Тимішоари чернівчани завітали з п’єсою «Біла магнолія», що в серпні 2010 року вже була представлена у Чернівцях. Ця п’єса є колажем і переробкою творів Хорвата, Лорки, Гете, Пленцдорфа та інших, де в головній ролі виступає Дон Жуан – знаменитий викрадач сердець. Він усіма силами намагається розшукати безтурботну, веселу, дівчину-ангела Аделу (її образ асоціюється з білою магнолією), яку він нещодавно покинув. Але у той же час не забуває приділяти увагу численним коханкам, адже він все ж таки бабій.
Як і передбачалося, п’єса викликала велику зацікавленість серед учасників фестивалю та місцевого населення. Незважаючи на коротку затримку та в певній мірі пізній час (виступ був запланований на 21.00), «мисливці» за враженнями та емоціями невтомно чекали біля входу. І на те були свої причини.
По-перше, режисером і постановником цієї п’єси виступила викладач ліцею з театрального мистецтва ім. Ніколауса Ленау та провідна акторка Німецького державного театру м. Тимішоара Ізольда Кобець.
А по-друге, цю п’єсу торік виконували учні місцевого театрального ліцею. Тому з першим дзвінком усі погляди були направлені на сцену.
І не було нічого більш захоплюючого, ніж атмосфера, що панувала за кулісами. Напруженість, хвилювання і страх змішалися з парфумами і витали в повітрі. Здавалось, ще вчора вперше актори читали сценарій, розподіляли ролі. І вже прем’єра на великій сцені, лишень з українським характером!
Виступ пройшов на ура. Звичайно, хвилювання акторів залишило певний відбиток у деяких сценах, але всі почуття та настрої героїв були вдало передані глядачам. Значну роль у цьому відіграли дівчата, які приділили особливу увагу та час кожній дрібниці, починаючи від яскравого макіяжу та зачіски і закінчуючи деталями одягу. Напевно, такої краси стіни місцевого театру ще не бачили.
Переважна більшість відгуків так і залишилась таємницею, проте своїми враженнями встиг поділитися Гаральд Вайсц, який грав роль того ж Дон Жуана рік тому. «Я мало не плакав під час більшості сцен. Здавалось, ніби я сам переживав все на сцені, і це з урахуванням того, що я знаю цю п’єсу напам’ять», – сказав він.
І хоча під час фестивалю не визначали кращих, рівень гри наших акторів був значно вищий. Дався взнаки багатий життєвий досвід і плідна підготовка до виступу.
Не меншого захоплення учасники отримали від Тимішоари. Сильно вразила архітектура та план забудови міста. Сучасні будинки, багатоповерхові супермаркети плавно вливалися у загальну архітектурну палітру міста. Паркові зони з квітучими садами та велика кількість фонтанчиків з питною водою зустрічались у кожному куточку. А ввечері місто заливали різнобарвні кольори сотень ліхтарів. Привернула увагу чистота вулиць і стан доріг. Більше того, за весь час перебування в Тимішоарах чернівчанам так і не вдалося побачити жодного прибиральника, враховуючи те, що гуляли вони містом і вдень, і вночі.
Втомила дещо дорога довжиною 700 км. Своєрідна невідомість, сповнена крутих серпантинів і перевалів, що простягалася через десятки міст і містечок. На шляху додому дорожні знаки бажали щасливої дороги, але не дякували за чисті узбіччя через те, що в місцевого населення, напевно, не прийнято викидати сміття та недоїдки з машин на проїжджу частину. А перетинаючи румунські Карпати, вдалось ще раз привітатись із зимою, що востаннє вкривала усе навколо легким шаром снігу.
Отож на Україну учасники Чернівецької обласної організації німецької молоді «Буковинський фенікс» поверталися в піднесеному настрої.
Правда, після перетину румуно-українського кордону мікроавтобус вскочив у вибоїну на дорозі, що нагадало про те, що вже час повертатися до української реальності.
Малков Максим,
Чернівецька обласна організація німецької молоді
"Буковинський фенікс"
