Гарне українське село - німецьке

Статья Алены Милосердной, газета Чорноморські новини, 01.08.09

Щороку з карти України зникає близько п’ятидесяти сіл. У пошуках кращої долі селяни від’їжджають до міст… Хоча для того, щоб вони не покидали свої домівки, необхідно, на перший погляд, небагато – житло, робота, та можливість отримати освіту і медичну допомогу «на місці»… Чи є в Одеській області село, яке відповідало б цим простим стандартам?

Взірцем, навіть для районних центрів, де інфраструктура, зазвичай, «тримається», може бути Кудрявка Березівського району. Силами одеського благодійного фонду «Товариство розвитку» вдалося оновити це село. Там у 1996 році було зведено сорок будинків у рамках реалізації міжурядової українсько-німецької програми з переселення етнічних німців з Казахстану та Середньої Азії. Кудрявку обрали не випадково: колись неподалік від неї знаходилося німецьке поселення.

Здавалося б, що для етнічних німців, які прагнули повернутися з Казахстану та Середньої Азії в Україну (мово ж бо, насамперед, про примусових переселенців, депортованих сталінським режимом), сорока будинків замало. Однак і сьогодні дві хати в Кудрявці пустують. Справа в тому, що дім та його присадибні ділянки – сад та город (з можливістю подальшої приватизації) надавалися лише тим сім’ям, які прагнули жити в селі постійно. Натомість переважна більшість «претендентів» уявляла будинок у Кудрявці своєю дачею.

На розбудову села благодійним фондом було витрачено чималі кошти. Скільки саме – порахувати не складно. Окрім сум, спрямованих на зведення будинків, школи, дитячого майданчика та медпункту, додайте вартість проведення водопроводу та електрики. До газу не дійшло, оскільки німецька сторона і так «перевищила свої повноваження»: профінансувати всю інфраструктуру повинна була Україна, але…

Оновлене поселення мало «оновити» життя переселенців. Щоправда, як виявилося згодом, ошатного будинку та доглянутого городу недостатньо для сільського щастя. Кудрявським фрау стандартного набору німкені – «дитина, кухня, церква» - замало. Вони прагнули додати до цього списку ще один пункт – «робота». Причина такої «забаганки» зрозуміла: в Україні рідко яка міська сім’я може утримуватися коштами лише чоловіка, а що вже казати про сільську… До того ж, чоловіки у Кудрявці також мали проблеми з працевлаштуванням.

Таким чином у 2007 році половина будинків спорожніли: їх господарі подалися на заробітки до ближніх міст, повернулися до покинутих місць у Росії та Казахстані чи й взагалі від’їхали до Німеччинии. Тоді «осиротілі» домівки були пограбовані. З кудрявських хат повиносили навіть батареї…

Аби будинки знову мали господарів та належний вигляд, «Товариство розвитку» розробило нову програму благоустрою села. Власне, для покращення життя етнічних німців цей фонд і діє: заснований він 1994 року міністерством внутрішніх справ Німеччини, яким і фінансується. Першим пунктом цього «плану дій» стало запрошення до Кудрявки й родин етнічних німців з будь-якого куточка України. Другим – зміна менталітету поселенців. Задля цього час від часу до села приїздив психолог, який доводив кудрявцям, що вони можуть заробляти й удома. Наприклад, виробляючи керамічне начиння, шиючи одяг тощо. Щоправда, наразі запропоновані фахівцем ідеї не втілені в життя. Тому левова частка населення й досі зайнята традиційною для села справою – сільським господарством.
Згодом кудряві зможуть знайти роботу «он-лайн»: місцева школа повністю комп’ютерізована і найближчим часом матиме вихід до Інтернету. Окрім цього, благодійний фонд постійно інформує селян про різноманітні програми щодо молодіжного обміну та можливості навчання у Німеччині, а також організовує для них курси німецької мови. Рідну культуру кудряві можуть пізнавати і поза межами історичної батьківщини – у своєму селі – на численних культурних вечорах та кінопоказах.

Нині і вдень, і вночі спокій жителів Кудрявки охороняє вартовий. Але вартовий – не прикмета часу чи «примха» селян. Раніше траплялось, що до ранку на ганку не залишалося навіть старого взуття. Крадії «розносили» село буквально по шматках. Саме біда обумовила появу вартового. Тим часом у Німеччині жителі схожого за розміром села не переймаються такими проблемами: вони можуть без остраху залишати свої будинки відчиненими, навіть від’їжджаючи на кілька днів до міста.

Благоустрій Кудрявки – не єдина справа, якою опікується «Товариство Розвитку». Завдяки фінансовій підтримці з Німеччини соціально незахищені етнічні німці по всій Україні отримують медичну й гуманітарну допомогу, молодь бере участь у фестивалях та культурних заходах, а люди похилого віку проходять санаторне лікування на кошти німецького Червоного Хреста. Партнерами благодійного фонду є київський інститут імені Гете, Німецька євангелічно-лютеранська церква, благодійний фонд «Баварський дім Одеса», Фонд ім. Роберта Боша, Центральне управління шкіл за кордоном та Німецька служба академічних обмінів ДААД.

На прикладі Кудрявки можна висловить здогадку, що, навіть об’єднавши зусилля із Заходом, Україні не вдасться одразу вирішити сільські проблеми. Але вирішувати їх треба, хоч би й поступово. Адже щороку з карти України зникає близько п’ятдесяти сіл.